Іван Готра

Народився 15 серпня 1969 року в с. Порошково, Перечинського району, Закарпатської області. В 1996 році закінчив історичний факультет Ужгородського деравного університету. Працював електриком на Перечинському лісохімкомбінаті. Дільничим інспектором в Пречинському РВ УМВС. З 2000 року працює вчителем історії в Порошківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Обирався Депутатом Перечинської районної ради V скликання. Голова Перечинської районної організації ВУТ "Лемківщина".

Історія Храму Святого Миколая села Порошково


        Храм  збудований з каменю в 1762 році та освячений близько 1785 року - саме ця дата зустрічається на іконостасі храму - розташована на горі з лівої сторони дороги Перечин - Свалява за річкою Тур"я. Освячена вона на честь святителя Миколая. Зі східної сторони церкви розташовано дзвіницю з трьома дзвонами, навколо церкви розкинувся цвинтар. З західної сторони церкви, біля дороги яка служила входом до самої церкви - з широкими воротами - до 1972 року стояла "фара" - будинок священика, збудований він був також з каменю, за формою нагадуючи букву "Г". Сьогодні цією дорогою практично не користуються, піднімаючись до церкви по сходах прямо від моста по річці Тур"я. Церква була збудована у "візантійському стилі". Висота храму - 62 метри, ширина - 11 метрів та довжина - 30 метрів. Башня церкви має 18 метрів висоти, 4 метри ширини та 4 метри довжини. Святилище церкви 4,34 метра висоти, 4,68 метра ширини та 6 метрів довжини. Неф( "корабель" - символ спасіння, в ньому людини ховається від бурь життєвого моря, тому так і в Церкві Христовій ми знаходимо спасіння від духовної смерті, від вічної загибелі в царстві темряви) - має 6 метрів висоти, 6,87 метра ширини та 9 метрів довжини. Прихожа (притвор) має 2 метри висоти, 2 метри ширини та 3 метри довжини. Підставка під картини - іконостас - виготовлений із дерева у 1784 році, має 4,84 метра висоти , 37 сантиметрів ширини та 6,2 метра довжини.(Державний архів Закарпатської області. Ф. 199,оп.1, спр.194, ст.. 1-2; спр.152, ст..45-47.)
          Купол храму є символом Єдиного Бога і совершенства творіння. Храм Святителя Миколая складається із трьох нерівномірних частин. У східній частині храму розташовано святу святих - олтар з престолом і жертвенником. Престол служить для здійснення Таїнства Євхаристії, в ході якого здійснюється перетворення вина і хліба у Тіло і Кров Христову. На ньому незримо для людей присутній Господь, Владика Церкви, через що він і названий престолом. В престол або під нього кладуть мощі святих чи їх части ця в ковчежці у пам'ять про звичай причащання на гробах мучеників як в часи гонінь, так і після них та в знак того, що Церква утверджена на Крові Христовій, а через нього - на крові всіх мучеників. Святий престол покриває особливий "одяг" - нижній і верхній. Перший - льняний - називається катасаркієм, що на поминає поховальний одяг Ісуса Христа. Другий одяг - з парчі - називається індітіоном та є символом святкового одягу Господа - Царя Слави. Подібне вирішення убранства - царський одяг наверх плащаниці - є символом того, що слава прийшла до Христа через смирення і страждання, через жертву спасіння для людей. На престолі розташовані інші священні предмети : напрестольне Євангеліє, напрестольний хрест, дарохранительниця, дароносиця. Напрестольне Євангеліє об означає Ісуса Христа, оскільки в словах книги є присутнім благодаттю Своєю Сам Бог. Ставиться Євангеліє на видне місце престолу, аби його міг бачити кожен прихожанин. Напрестольним хрестом благословляють віруючих, освячують воду на молебнях та під час свята Богоявлення. Дарохранительниця робиться у формі храму або часовні з висувним ящичком (ковчегом), який нагадує гроб, де зберігаються "запасні" Дари - Тіло і Кров Христові - для  важкохворих та помираючих, які причащаються вдома. Дароносиця - невеликий сосуд у вигляді часовні з дверцятами і хрестом зверху. У дароносиці розміщено ящичок, де зберігаються частинки Святих Дарів, маленька чаша, ложечка та інколи і сосуд для вина. В ній священики переносять Святі Дари на дім для причащання хворих. Сам престол, як і предмети на ньому святі, тому торкатися їх можуть лише люди, які мають сан - священик, єпископ, диякон.  Простір між престолом і східною стіною називається "горним" " високим, возвишеним) містом. Тут під час архієрейської служби ставиться крісло, на якому може сидіти лише єпископ.
          З північної сторони церкви, зліва від престолу, між престолом і "горним" місцем в ніші розташовано жертвенник - другий стіл. Свою назву отримав завдячуючи тому, що тут здійснюється перша частина Божественної літургії, яка називається проскомідія - з грецької "приношення" - коли готують хліб - просфори і вино для здійснення таїнства Безкровної жертви Тіла і Крові Христових. Жертвеник є символом першого пришестя Христа, Віфлеємську печеру, де Він народився. Окрім цього жертвеник є символом Голгофи - місця, на якому Христос приніс Себе у добровільну жертву, прийнявши смертельні муки. Ще одним символічним значенням є переніс в кінці літургії Святих Дарів з престолу - набирає значення Престолу Піднебесного, куди вознісся Господь і посів по праву руку від Отця. Жертвеник, також як і престол є місцем святим, тому торкатися його можуть лише служителі церкви. Над горним місцем знаходиться напрестольна ікона Святої Трійці.
            На краю престолу або за ним перед горним місцем знаходиться особливий світильник із семи гілок, з укріпленими на ньому 7 лампадами. Цей світильник називається семисвічником. Число гілок відповідає 7 Таїнствам Церкви :Хрещенню, Миропомазанню, Покаянню, Причастю (Таїнство Євхаристії),Єлейоосвяченю, Вінчанню, Священству. Світло же від нього є символом світла Дарів Святого Духа.
        Перед олтарем вздовж іконостаса є підвищення - солея, середина якого - напівкруглий виступ перед Царськими дверима називається амвоном. З амвона проповідує священик, на амвоні відбувається Таїнство Причастя. По краям Солею у самих стін влаштовані клір оси для хору і читальників. Поруч із Солею зліва або у північної стіни встановлюється канун - розп'яття і підсвічники. На канун ставлять свічки про упокій померлих, також тут служать панахиди.
Олтар з престолом і жертвеником відділяється власне від храму - місця для молющихся іконостасом.
          Іконостас - це стіна з встановленими на ній в особливому порядку іконами. У висоту зазвичай іконостас не доходить до стелі, оскільки голос священика в олтарі повинен бути чути в храмі. В іконостасі знаходяться три входи, центральний із яких називається Царськими дверима - через них сам Господь Ісус Христос невидимо проходить під час Святого Причастя. Через ці двері проходять лише особи, наділені саном. Царські двері мають завісу, відкриття якої символізує явлення людям таємниці їхнього спасіння, а відкриття Царських воріт – відкриття Царства Небесного. Бокові ворота називаються дияконськими, з права  - південні, з ліва – північні. На північних воротах зображено Архистратига Божого Михайла, на південних – Архистратиг Божий Гавриїл.   Іконостас являє собою декілька рядів ікон. В нижньому ряді ікони завжди самі більші. З правої сторони від  Царських дверей розташовується ікона Спасителя, по лівій стороні – образ Пресвятої Богородиці з Спасителем на руках. На самих Царських дверях -  у верхній частині зображено Архангела Гаврила та зображення Божої Матері. В нижній частині по обидві сторони – по два Євангелісти : Мат фей та Марка, Лука і Іоанн. Над Царськими дверима – Дух Святий у вигляді Голуба з двома херувимами по боках. Правіше ікони Спасителя знаходиться храмова ікона Святого Миколая Мір – Лікійського Чудотворця – в честь його імені  освячено храм – Святий Покровитель села Порошково.
 





 


Немає коментарів: